3. Дослідники
Слід відмітити, що як в процесі розвитку
землевпорядної науки, так і сьогодні, окремі сторони землеустрою
абсолютизувались, що привело до різного його розуміння.
Так, в різний час переважало адміністративно-правове,
соціально-технічне і організаційно-господарське розуміння землеустрою, його
суті, завдань і змісту. Адміністративно-правова концепція землеустрою була
запропонована в дослідженнях професорів О.А. Хапке, Н.П. Рудіна, Б.С.
Мартинова. На їх думку, суть землеустрою включала в себе правовий зміст; а сам
землеустрій визначався як " діяльність державної влади, яка заснована на
встановлених в законі засадах і направлена на перетворення існуючих земельних прав
окремих власників з метою створення самостійних поземельних володінь" [б].
Соціально-технічного напряму землеустрою притримувались проф. Ф.Г. Некрасов,
К.М. Сазонов, B.I. Кірко, А.А. Ржаніцин. Вони вважали, що в основі землеустрою
лежать технічні дії з пристосування земельних площ (їх розмірів, конфігурації,
розміщення) до соціальне - виробничих цілей і завдань [7].
Організаційно-господарську точку зору на суть змісту
землеустрою висунув проф. І.Є. Герман. Він визначав землеустрій як
"переділ маєтків по формі і змісту в стан найбільш придатний і вигідний в
цілях сільського господарства" [8]. Дану точку зору потім розвивали багато
вчених - землевпорядників - І.В. Мозжунін, Н.П. Огоновський, В.В. Редькін та
інші.
Таке
одностороннє розуміння землеустрою
неодноразово критикували проф. П.М. Перший, І.Д. Шулейкін, С.А. Удачін.
В поняття землеустрою вони обов'язково включали його технічну, правову й
економічну сторону.
Відомий вчений П.М. Перший ще в 20-х роках
протиставляв панувавшим в землевпорядній науці тих років
організаційно-правовому і землемірно-технічному напрямкам соціально-економічний
[9]. Він, володіючи силою наукового передбачення, звертав увагу на те, що при
плановій системі народного господарства землевпорядне пристосування території
стає продуктом організуючих дій держави, спрямованих на розвиток продуктивних
сил суспільства в формах суспільного колективного господарства. П.М. Перший
відмічав, що " суспільні відносини володіння і користування землею
безпосередньо визначають економічну суть землеустрою" [10].
На розвиток землевпорядної науки та землеустрою в
Україні вирішальний вплив здійснювала наукова школа Росії, а потім Радянського
Союзу впродовж усіх часів, аж до 1991 року, тобто до проголошення незалежної
України. В післявоєнний період в Україні формуються чотири наукові центри з
проблем землеустрою в м. Києві на чолі з академіком Першином П.М., м. Харкові
на чолі з професором Гороховим Г.І. та Кірсановим В.О., м, Одесі на чолі з
професором Гендельманом М.А. і м. Львові на чолі з професором Шулейкіним 0.0.
Вказані наукові центри не були належним чином скоординованими щодо розробки
наукового забезпечення землеустрою в Україні.
Під
керівництвом академіка П.М. Першина в національній академії наук України
науковцями відпрацьовувалися наукові засади соціальних і економічних аспектів
землеустрою. Відзначаючи великий внесок в розвиток теорії землеустрій академіка
П.М. Першина і його учня д. е. н., професора Веденічева П.Ф., необхідно
відмітити, що вони землеустрій розглядали "як '^ійлодарський акт, що виростає
соціальне в більш або менш складне економічне явище" [10, с. 283].
Роботи
Тема
6. Склад і види землевпорядних робіт
6.1. Вивчення стану земель
6.2. Планування
використання та охорони земель
6.3. Територіальний землеустрій
6.4. Внутрігосподарський землеустрій
6.5. Зокремлений землеустрій
Вивчення стану земель проводиться з метою одержання
інформації про їх кількісний і якісній стан та використання, забезпечення
економічного механізму регулювання земельних відносин, обігу земель,
удосконалення платежів за землю, розробки землевпорядних проектів, ведення
обліку земельних ресрсів і моніторингу земель.
При
проведенні робіт з вивчення стану земель велике значення має період
